"Серебрянський ліс настільки замінований, що після війни там не варто гуляти років п’ятдесят", - комбат бригади "Буревій" Володимир Жданов

Командир 1-го батальйону бригади Національної гвардії "Буревій" Володимир Жданов в інтерв’ю УНІАН розповів про часткове звільнення Серебрянського лісу від російських окупантів та як вдається утримувати зайняті позиції.

Серебрянський ліс на Донеччині – гаряча точка на лінії фронту. З осені 2022 року ця територія – не лише місце, де колись мешкали близько 200 червонокнижних тварин, а й місце, яке стало свідком звитяги бійців Сил оборони України. Про те, як планувалася й втілювалась у життя успішна весняна спецоперація зі звільнення Серебрянського лісу від окупантів, які сили та засоби використовуються для утримання позицій та з якими найбільшими загрозами доводиться стикатись, УНІАН розповів командир 1-го батальйону бригади Національної гвардії "Буревій" Володимир Жданов. 

Серебрянський ліс "на слуху" у українців, певно, з весни поточного року. Володимире, розкажіть про вдалу квітневу операцію в цій локації.

Операція була доволі таки цікава. Планувалася вона довго, підготовка була складна (в правильному відношенні до особового складу як керівництва бригад, так і батальйонів, і рот). А тривала операція, якщо говорити про просування, буквально декілька діб. Перший етап - вихід на визначені рубежі. Далі, після деякої підготовки, за тиждень-півтора - наступ на інші позиції противника. Це також зайняло декілька днів.

Просування йшло не зовсім легко, тому що ліс, пісок, ускладнена евакуація, ускладнений підвоз боєкомплекту, води і тому подібне. На той момент на вулиці вже було сонячно, жаркувато. Але особовий склад - молодці, пропрацювали це все з мінімальними втратами. Постаралися - зайшли, закріпилися на цих позиціях, вибили противника. 

По одній з позицій ворога за день до штурмових дій ми відпрацювали з дрона "хеві-шот". Скинули ТМК-у на бліндаж, бліндаж завалився, і два військовослужбовця-противника в ньому сиділи ще два тижні після нашого закріплення на цих позиціях. Лише згодом, коли руки дійшли до того, щоб розібрати завали того бліндажа, побачили їх там у ледве притомному стані. Забрали їх звідти, нагодували, напоїли, тоді вони трохи оживилися…

Хто брав участь в операції в Серебрянському лісі? 

Планування проводилось разом з двома бригадами – "Азов" та "Буревій". Ми спільно проводили це планування, між собою спілкувалися командири батальйонів, командири бригад і штаб. Далі ми все зробили одночасно. Це потрібно було для того, щоб більше захопити фронту, щоб противник був збентежений та не розумів, куди йому застосовувати свої сили і засоби. Ми розраховували на те, що їхніх резервів для того, щоб розтягнутися по всій лінії, де проводився наступ, на той час не вистачить. І завдяки цим діям нам вдалося просунутися, захопити деякі позиції й на них закріпитися.

Яка зброя використовується для ведення бойових дій у лісі?

На самих позиціях - це РПГ, стрілецька зброя, одноразові гранатомети різного типу. А на дальніх рубежах, тобто за цими позиціями, вже працювали вогневі засоби батальйонів та вогневі засоби бригади. Також була контрбатарейна боротьба, щоб можна було більш безпечно пересуватися на цих позиціях, закріплятися на них, працювати вже після штурмових дій. 

Ми розуміли, що підготовленої піхоти противника на той час не було в такій кількості, щоб вони одразу в той самий день пішли в контрнаступ. Однак ми розуміли, що артилерії в них достатньо, щоб просто рознести ті позиції вщент.

Тому контрбатарейна боротьба була важливим елементом. І з ним впоралися обидві бригади. Це дало можливість піхоті нормально закріпитися на цих позиціях, зробити собі укриття і надалі нести там службу. 

Але ж окупанти все одно намагались відбивати втрачені позиції? 

У ворога ці плани були і залишаються. Адже ці позиції для них є дуже важливими. Для них було недопустимим їх втратити. 

Але сталося так, як сталося. Наразі вони доволі часто намагаються проводити локальні штурмові дії на різних напрямках, "кусаються" то там, то там і там. Намагаються зрозуміти, де вони зможуть мати якийсь певний успіх для того, щоб звідти вже розвивати якісь свої наступальні дії. 

Самі їхні штурми поки що відбувались без техніки: в основному, висувалась піхота (до двох відділень), плюс робота їх артилерії. Проте зараз на жодному з напрямків, які були захоплені до цього, успіху вони не мали.

Якщо говорити про ворожу піхоту, які підрозділи окупантів зараз атакують наші позиції на цьому напрямку? 

Це звичайна їхня штатна піхота. Тобто, це не підрозділи "Шторм-Z" чи "Шторм-V". 

Торік восени тут були саме ці підрозділи – "Шторм-Z" чи "Шторм-V" - і вони тут щільно працювали, проводячи штурмові дії з технікою. Є кадри, як на нашу бригаду і бригаду "Азов" наступали безпосередньо танком. Але ті штурми ми також відбили. 

А чому на цьому напрямку не застосовується велика техніка? 

З технікою ми пробували наступати, це була ще осіння операція. На той момент батальйонно-тактична група нашої бригади була в складі бригади "Азов". Зараз вже маємо певний досвід по наступу в лісі, тому вирішили навесні ці дії проводити без великої техніки. 

Техніка залучалася, в більшій мірі, на евакуаційні заходи, на підвоз особового складу. Інженерно-саперними групами завчасно були пророблені певні проходи до позицій противника, де це дозволяла обстановка та місцевість. 

Якщо вже говорити про досвід, то чи існують якісь переваги ведення бойових дій саме у лісі?

Переваги лісу - це те, що є дерева і трохи простіше заховатися. І на цьому вони, напевно, закінчуються. 

Якщо ж говорити про негативні моменти, мінуси, то одна з неприємностей - пісок. Це позиції, які постійно осипаються. Їх дуже складно укріплювати: поки військовослужбовець прокопав метрів п'ять, з них три метри, які він вже прокопав, знову засипалися. 

Крім того, після прильотів на позиції падає багато дерев. Тому треба, щоб особовий склад постійно прочищав проходи, щоб надалі було краще проводити евакуацію, полегшити піднос провізії чи боєкомплекту. 

Також зараз дуже сильна спека, дощів практично немає, все максимально висихає, плюс, дерева і так були посічені осколками, й вони вже не зелені. Тому, після будь-якого прильоту, все одразу займається. А пожежі в лісі – це дуже складно.

Пожежі виникають часто? 

Так, великі пожежі були неодноразово. В більшості випадків, вони виникають за позиціями в тилу, куди працює велика артилерія - це або РСЗВ "Град", або 152-й, чи 122-й калібр. Практично одразу після обстрілу – займається, і вогонь йде дуже швидко. Навіть якщо на землі вдалося погасити, вогонь може підніматись вгору по дереву, потім цей вогняний "стовп" може впасти й запалити інше дерево…

Як боретесь з цією та іншими проблемами? 

Особовий склад - молодці: локалізують пожежі, окопують свої бліндажі, позиції, щоб до них вогонь не підійшов, контролюють це питання. Доволі неприємний момент – надихатись під час спеки диму. Тому у всіх є протигази нового зразка – не такі, як ми собі можемо уявляти, радянські, а нормальні, з нормальними фільтрами. Зважаючи, що влітку, в таку спеку постійно в протигазі не будеш, військовослужбовці намагаються більше пити води, гасити пожежі по черзі тощо. 

Ще неприємні моменти, з якими ми стикаємося через пожежі - це велика втрата майна. Страждають позиції БПЛА, КСП (командно-спостережні пункті) рот і так далі. Втрату майна намагаємось поповнювати. Допомагають волонтери, українці, які збирають кошти. 

Чи використовуємо ми зараз якісь інші засоби ураження противників, окрім стрілецької зброї, РПГ та артилерії? Наскільки ефективними в лісі можуть бути, наприклад, FPV-дрони? Вони там є? 

Використовуємо, звичайно. Скиди з "мавіків",  з FPV-"бомберів", з "хеві-шотів", "вампірів", які піднімають велику вагу й працюють вночі – актуальна тема. Ще перед нашими штурмовими діями було плідно відпрацьовано по позиціях противника – по локальних укриттях, звідки вони, потенційно, могли за нами спостерігати, коли ми висувалися б до їхніх позиції. Ми довго спостерігали за ними, куди вони забігають, куди заносять БК. І, за допомогою тих самих "хеві-шотів" та "вампірів" їхнє укриття знищувалось. 

Це було ефективніше, ніж накрити артилерією? 

Артилерією, звісно, можна працювати по тому бліндажу. Але довелось би кинути 20-30 снарядів. Адже одним пострілом, можливо, й вдалося б влучити в край, але один снаряд міг би навіть не підпалити його. Натомість, коли точково "вампір" чи "хеві-шот" скидає на ворожий бліндаж одну ТМК-у, або інший, перероблений боєприпас (вагою до 10 кг), то це такий бліндаж розвалює одразу. 

А як щодо роботи в лісі FPV-дронів з РПГ-7? Чи через ліс пікірувати в ціль не надто вдається? 

Вдається. Щоправда, такої активності, яка може бути на інших напрямках, тут немає. 

Спілкуюсь зі своїми товаришами, які стоять біля міст, біля інших населених пунктів, то там ця тема більш розвинута. Адже інша місцевість не так сильно глушить FPV, дозволяє їм нормально літати. В лісі з цим трохи важче: як тільки дрон опускається нижче крони дерев, він втрачає сигнал з пультом і падає. 

Чи працюють в лісі снайперські групи? 

На минулому напрямку в лісі, де виконував завдання мій батальйон, ворожі снайперські групи працювали. Зараз ми їх не спостерігаємо. 

Можливо, росіяни позабирали їх на більш загрозливі для них напрямки, й використовують снайперів більше там. Крім того, тут використання снайперських груп недоцільне з точки зору того, що немає такого прямого контакту з противником, щоб за ним спостерігати на близькій дистанції. 

Якщо відбувається якесь пересування, то всі позиції – і у противника, і у нас – зроблені таким чином, що захід на них здійснюється з тилу, перед позицією ніхто не лазить. Хоча іноді наші снайпера й снайпера "Азова", на певних ділянках в лісі, вдало відпрацьовують по особовому складу противника. 

Наскільки ускладнює ситуацію мінування Серебрянського лісу? 

Ліс замінований сильно – що з нашої сторони, що зі сторони противника. Використані абсолютно різні засоби – протитанкові, протипіхотні. І, варто зазначити, що ворог в цьому питанні не зважає на якісь правила чи міжнародні конвенції. Тому, після війни я би туди не поїхав гуляти, років так 50, точно. 

Дмитро Ключко

УНІАН в Google News